Вибрати відомі слова зі стопки

Відомі слова — це ті, з якими речення звучить природно, а не ті, переклад яких ти впізнав. У стосі вони заважають, коли з’являються кожні три дні, і ти лише прокручуєш їх, не промовляючи. Архів — саме те місце для них. Картки залишаються. Просто вони більше не заважають. Видалення — це інший жест, і я шкодую про нього, щойно мені знову знадобиться це слово за пультом.

Я архівую повільно. Слово, яке я тричі вимовив уголос і правильно, у різні дні. Не двадцять разів за одну неділю, бо хочу «прибрати» стос.

Коли слово вважається відомим

Приклад речення прозвучав назовні. У мовній групі чи наодинці, не лише у твоїй голові. «Я знаю це» під час прокручування — це кнопка для цього, і вона бреше, коли ти натискаєш її з нетерпіння. Тоді картка повертається запізно, або її вважають вивченою, і її не вистачає, коли вона тобі потрібна. Краще ще раз. Ще раз — це не ганьба. Це той інтервал, про який говорить SRS: один день, три, сім, тридцять, дев’яносто. Вивчені слова вже пройшли цей шлях.

Якщо ти не впевнений, залиш картку в стосі. Непевність і архівування — це прогалина.

Архів — це не кладовище

Ти можеш повернути те, що відклав занадто рано. Слово з роботи, якого раптом знову бракує, повертається з архіву до стосу, з тим самим реченням. Не вводь його заново, якщо воно ще там є. Картки терплячі. А ось твоє бажання навести лад — ні. Тому не архівуй усе, що здається легким. Те, що здається легким у понеділок, може зникнути під час телефонної розмови у вівторок.

Число у віджеті зменшується, якщо ти чесно архівуєш. Воно має зменшуватися тому, що картки на своїх місцях, а не тому, що ти хочеш прикрасити лічильник. Гарний лічильник із порожнім ротом — це стара брехня.

Що залишається у стосі

Усе, що ти переписав цього тижня. Усе, що містить звук, який ще не засвоївся. Усе, речення з чим ти не впораєшся, не поглянувши на картку. Це не знайомі слова, навіть якщо переклад виглядає легким. Поточні слова для вивчення на віджеті мають бути саме такими. Від трьох до семи. Решта колекції залишається в додатку — невидимою на екрані, але видимою у стосі, доки вона актуальна.

Ось як знайти архів: відомі слова. Як працюють інтервали: SRS.

Один раз на тиждень, а не щовечора

Переглянь п’ять карток, які ти вже місяць повторюєш без затримок. Перенеси їх до архіву, коли речення справді закріпилося. Потім зупинись. Не повторюй половину стопки лише тому, що віджет показує велике число. Велике число — це робота, а не сміття. Вісім із них сьогодні вголос. Решта — завтра. Знайомі слова — це маленька купка на краю, а не мета — повністю розібрати стос. «Порожній» — це не німецька. «Порожній» — це впорядкований пристрій.

Іноді я повертаю картку, яку відклав занадто рано. Це не крок назад. Це речення, якого не вистачало біля клавіші. Повернути у стос, один раз вголос, потім — у звичайному темпі. Не відкладати одразу в архів, лише для того, щоб число залишалося малим. Число може зростати, якщо в реченні є прогалини. Воно може зменшуватися, якщо речення сформовано правильно. Обидва випадки — це одна й та сама кнопка, лише в різні дні. Картки пробачають таку поправку. Видалене слово вони не пробачають, бо його спочатку треба створити заново, часто без старого прикладу речення. П’ять карток на тиждень, а не п’ятдесят. Решта залишається на черзі й буде вимовлена. Сьогодні — вісім, достатньо голосно, щоб ти себе чув. Гарний лічильник може почекати.

DeutschSprechen дозволяє оминати знайомі слова, не втрачаючи їх. Доказ ти надаєш реченням, а не лише кнопкою.